Хореограф Василь Кирилюк, Через одяг ми створюємо певний образ, він нам допомагає психологічно налаштуватися на танець

Ми починаємо серію цікавих бесід з людьми, які танцюють постійно і роблять це з величезним задоволенням. Василь Кирилюк - хореограф, викладач тренажу класичного танцю, надзвичайно позитивна людина, щиро захоплена своєю справою. Сьогодні ми задаємо питання Василю та з радістю слухаємо його відповіді.

 

 

За людей, з якими мені доводиться спілкуватися під час занять. Мене тішить, що до мене приходять дорослі люди, для яких танець - це хобі. Мене радують їхні зміни - вони починають відчувати своє тіло, тримають спину, підвищують свою самооцінку, починають вільніше спілкуватися з оточуючими.

Мені дуже подобається викладати через певну взаємодію між нами на занятті. Взаємодія в колективі - вирішальна для мене. Набагато важливіше атмосфера, ніж супер досягнення - в своїх групах я, здебільшого, працюю з людьми, для яких танець є хобі, а тому кожен сам для себе вирішує, яка йому потрібна висота піднятої ноги чи стрибка, скільки обертів, тощо. Я слідкую за правильністю виконання того чи іншого елементу та піклуюсь про те, щоб нам було комфортно. Адже коли комфортно, то досягти чогось значно простіше.

 

 

Складові атмосфери - позитивне ставлення. Взагалі до всього, а найперше - до себе. Ти маєш позитивно себе оцінювати і ти повинен розуміти, що ти не ідеальний, але твоя задача - прийняти і полюбити себе таким. І через це почати змінювати себе на краще. Це дуже важливо..

Якщо ти задоволений собою, тоді той, хто на тебе дивиться, теж задоволений, і ти будеш випромінювати певну енергію. Для мене це містична штука: коли ти, займаючись чимось, що приносить тобі задоволення, приносиш радість іншим, ти стаєш маленьким промінцем, маленьким ліхтариком. Спалахуєш ти, і навколо тебе стає світліше. Це світло і є результатом нашої спільної роботи в залі.

Так, я вважаю, що одяг суттєво впливає на якість занять. Він формує нашу поведінку під час тренувань. Саме тому, наприклад, в академічних школах танцю віддають перевагу темним, пастельним відтінкам - щоб учні були спокійними, у них в очах не мерехтіло від яскравих кольорів, ні у них, ні у викладача.

Так само складно танцювати хіп-хоп в лосінках. Я не кажу, що не можливо, але значно складніше витримати образ і показати стиль. Особливо початківцям, тому що через одяг ми створюємо певний образ, він нам допомагає психологічно налаштуватися на те, що належить танцювати.

Тому так, форма одягу дуже важлива. Професіонал може займатися у будь-чому, бо у нього образ сформований всередині, але навіть професіонали обирають відповідний одяг під певний стиль танцю. Так простіше.

 

 

По-перше вони повинні навчитись красиво стояти, виховати поставу. Це базове, це те, що одразу кидається в око. Коли ти говориш, що займаєшся хореографією, ти повинен виглядати відповідно, а не зігнутим в три рази і мати вигляд, наче на тебе спирається небо.

Правильна постава - це те, що завжди тішить тих, хто тільки починає займатись. Вони бачать як змінюється постановка їхнього корпусу, починають відчувати себе по-іншому, бачать, як змінюється ставлення оточуючих людей, адже не помітити зміну у поставі непросто. А мені приємно, коли мої учні приходять на заняття з палаючими очима: "Аааа! Я сьогодні спину тримала цілих три години!". Це дуже приємно і важливо, бо раніше у неї цього не було. З цього ми починаємо.

 

Роби те, що тобі подобається, те, що приносить тобі задоволення. Тому що те, що не хочеш робити, воно не буде доставляти радості й дуже велика ймовірність, що ти будеш витрачати всі зароблені гроші на ліки та психотерапевтів, а ми маємо бути щасливими. Тому краще займатися тим, що дійсно твоє і зігріває душу.